ПРО ТЕ, ЯК СКІНЧИЛОСЯ ЛІТО
Вітер хитає останні миттєвості літа,
День загубився за гуркотом швидкісних трас,
А у дощі, так поспішно на землю розлитім,
Серпень все дивиться місяцем повним на нас.
Літні маневри душі нам такі зрозумілі.
Осінь, замріяна осінь, таємна, як дим ...
Стануть човни наші зиму стрічати на мілі,
Доки вода весняна не дасть простору їм.
Доля, рікою гірською, наллється до краю.
Змивши усі перешкоди на довгім шляху ...
Та поки вітер, як маятник, літо хитає -
Серпень у небі висить на іржавім цвяху ...
Хтось проміняє його на дві пляшки і осінь,
Хтось захмеліє від тихого шелесту трав,
Хтось сказав: "Досить!" до того, як все почалося -
Цвях надломився і серпень із неба упав ...
Володимир Сурай
Социальные закладки